Самодопомога та взаємодопомога – це широкий фундамент, на якому будується турбота про ментальне здоров’я. І його перша цеглинка закладається не під час візиту до психолога чи психіатра, а в усвідомленні людини, що вона відповідає за свій стан і має про нього піклуватися.
Про методи залучення до роботи над власним станом розповів під час вебінару «Доказові практики самодопомоги у турботі про психічне здоров’я: маленькі втручання з великим ефектом» Олег Романчук, лікар-психотерапевт, дитячий та підлітковий психіатр Центр здоров’я та розвитку “Коло сім’ї”, директор Інститут психічного здоров’я Українського Католицького Університету та Український інститут когнітивно-поведінкової терапії.
Навчальний захід відбувся в рамках тренінгового проєкту «Професійний розвиток у сфері ментального здоров’я: знання, досвід, практика», який створено Координаційний центр КМУ / Mental Health UA в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? – ініціативи першої леді Олена Зеленська.
«Дуже важливо зараз в Україні популяризувати самодопомогу: у нас багато викликів і так багато людей стикаються з проблемами в сфері ментального здоров’я, що вона має стати частиною культури. Щоб було так, коли ви йдете, наприклад, у парк, де люди бігають, і бачите, що це нікого не дивує. Так само і практики плекання стійкості, психічного здоров’я, самодопомоги мають стати частиною тої нової людиноцентричної культури, яку ми творимо», – упевнений Олег Романчук.
Самодопомога базується на психоедукації, тобто на розумінні себе, процесів, що відбуваються у разі психічного розладу, та можливих шляхів підтримки. Вона дає надію й скеровує до дії, підтримуючи вибір стійкості, та складається з простих кроків, які людина реально здатна виконати. Її ефективність вимагає навчання, використання супровідних матеріалів і моніторингу з боку фахівців, а також залучення рідних і близьких до процесу підтримки. Самодопомога має спиратися на доказову базу та науково обґрунтовані підходи, що зумовлюють її безпечність та результативність.
Попри свою значущість, самодопомога не замінює професійного лікування, а є складовою частиною багаторівневого плану дій відповідно до сучасних рекомендацій. Хоча при легких формах деяких психічних розладів вона може бути окремим ефективним втручанням, що веде до зцілення. Наукове пояснення, чому самодопомога працює, виходить із сучасного розуміння природи психічних розладів: ключовою є необхідність зупинити підтримуючі процеси.
«Лісова пожежа завжди має початок. Є якась подія, що запускає полум’я: незагашене багаття, блискавка чи дрон упав у ліс. Якщо йде дощ, чи у лісі немає сухих дерев – пожежа може згаснути, бо їй немає, де розгорітися. Та деякі ліси, наприклад, соснові, легше займаються. І якщо перед тим була посуха, чи є багато уражених верхівковим короїдом дерев, чи вітер посилився – то й ризик пожежі вищий. Такий приклад дуже добре ілюструє психічні розлади. До депресій є генетична схильність. Деякі люди такі, як соснові ліси. Їхній мозок по своїй природі легше виснажується, у ньому швидше вичерпуються запаси серотоніну», – пояснює лікар-психотерапевт.
Але сама по собі генетика не веде до розладу: мусить скластися ще ряд подій. Зокрема, чим більше людина пережила негативних, психотравмуючих ситуацій в дитинстві, і чим більше в її житті було занедбання, скривдження чи булінгу – тим вищим є ризик виникнення депресії. У поєднанні з генами схильності ризик подвоюється.
Експерт наголошує: певні процеси при ментальних розладах дають їм розгорітися так само, як кисень розпалює вогонь. Наприклад, коли є проблема безробіття. Людина вимушено переїхала і вже виснажена. На новому місці вона відгукується на вакансії, але отримує кілька відмов. Так людина може стати пригніченою, опустити руки, відчути зневіру і врешті перестати шукати роботу, збільшуючи коло проблем.
«Техніки самодопомоги можна порівняти з вогнегасниками, які є повсюдно: у машині, вдома, на роботі. І якщо полум’я маленьке – його легко приборкати, навіть не викликаючи пожежників. При підтримуючому циклі самодопомога, яка орієнтована на вирішення проблеми, повинна мати ціль: треба знайти роботу. А для цього зробити список різних ідей, організувати поведінку. І це є техніка вирішення проблем, як техніка самодопомоги. Вона може перервати цей цикл, змінити життя в протилежну сторону. Людина піде на співбесіду. Може не з першого разу, але в неї з’явиться робота, хай навіть тимчасова. Тоді успіх породжує віру: я можу щось змінити в своєму житті. А віра породжує надію – у якій і є наша стійкість», – зауважив Олег Романчук.
Супровід розробки та впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? – ініціативи першої леді Олена Зеленська – здійснює Координаційний центр КМУ / Mental Health UA за експертної підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я World Health Organization (WHO).
